Журналісти “ІРС-Херсон” та “IPC-Генічеськ” – медіа-центру “IPC-Південь”, упродовж листопада 2022 року проводили моніторинг медіа Півдня і Криму, а також сторінок у соцмережах для виявлення дезінформації, фейків, матеріалів із ознаками інформаційних спецоперацій в умовах збройного конфлікту і агресії Росії проти України та тимчасової окупації частини Херсонської і Запорізької областей. Аналіз також охоплював публікації в російських медіа, які стосуються ситуації на тимчасово окупованих РФ територіях Півдня.
Внаслідок вдалого контрнаступу на півдні України 11 листопада Херсон було звільнено українськими військами. Основна маса російських фейків та дезінформації стосовно Херсонщини пов’язана з цією подією та подальшим облаштуванням мирного життя на звільнених територіях.
«Звірства» ЗСУ на звільнених територіях
Основним наративом окупантів після втечі з Херсона та загалом з правого берега Дніпра є репресії українських військових проти проросійського населення. Прокремлівські ЗМІ активно розповсюджують інформацію про викрадення, тиск і навіть розстріли херсонців, що підтримали окупацію. Загалом росіяни, створюючи свої наративи, користуються певною тактикою «віддзеркалення» своїх же воєнних злочинів, тобто, звинувачують українську сторону у всьому, що самі скоїли під час окупації.
За словами росіян, репресії з боку ЗСУ стосуються безлічі категорій херсонців. У звільненому місті нібито можуть розстріляти за зв’язок з родичами на окупованих територіях, наявність проросійських Телеграм-каналів на телефоні або просто за спілкування російською мовою в побуті. Окупанти навіть наводять кількість начебто «репресованих» херсонців – близько 100 «загиблих» та понад 200 «зниклих та викрадених». Апофеозом цих інформаційних «вкидів» стала новина, що співробітники силових структур України нібито розстріляли сім’ю херсонської студентки за те, що вона погодилась добровільно виїхати до Криму. Доказів «звірств» ЗСУ, окрім фото сумнівного походження, росіяни, звісно, не наводять.
Заборона на в’їзд представникам деяких іноземних ЗМІ до звільненого міста через порушення правил акредитації надала нового імпульсу російським пропагандистам у спробах демонізувати ЗСУ. З того часу росіяни почали заявляти, що українська влада намагається приховати воєнні злочини на території правобережжя Дніпра і саме тому зробила персонами «нон грата» деяких закордонних репортерів. Відповідальність за смерті та катування херсонців росіяни намагаються перекласти на українську сторону, говорячи про нібито сфабрикованість доказів їх злочинних дій.
Також прокремлівські пропагандисти зазначають, що українська влада не проводить евакуацію з міста, адже ЗСУ намагається «прикриватись херсонцями» як живим щитом. Тим самим росіяни намагаються виправдати постійні обстріли житлових кварталів міста. Про наявність евакуаційних автобусів та потягів, що безкоштовно транспортують херсонців до більш безпечних регіонів України, окупанти, звичайно, мовчать.
«Гуманітарна катастрофа» та бездіяльність місцевої влади
Не встигли росіяни втекти з Херсона, як одразу почали продукувати звичні для них фейки, що «за них було краще». За їх словами, правобережжя Херсонщини скотилось до стану Кам’яного віку без їх безпосереднього контролю. Російські ЗМІ рясніють публікаціями про «гуманітарну катастрофу» та поступове вимирання міста внаслідок непрофесійної діяльності української влади. До того ж вкиди про «пенсії менші, ніж в росії» та «неякісну» гуманітарну допомогу від Західних партнерів стали звичайним явищем.
Росіяни смакують кадри, на яких херсонці набирають воду з Дніпра або готують їжу на вогнищах, проте не розповідають, що всі критичні руйнування інфраструктури, котрі призвели до таких наслідків, сталися завдяки саме їх діям.
Паралельно проросійські ЗМІ розповідають про нестачу харчів у місті, ілюструючи це фото з херсонцями, що стоять в чергах на отримання гуманітарної допомоги. Ці ілюстрації росіяни доповнюють текстами про «бійки в Херсоні за їжу». Головний посил таких «вкидів» – продемонструвати, що місцеві розчаровані у діяльності української влади після звільнення міста та хочуть повернути часи російської окупації. А щоб жителі потерпаючого міста відчули різницю, інформаційний простір активно насичується публікаціями про «щасливе життя» депортованих херсонців на території росії. Прокремлівські ЗМІ, окрім фото готельних номерів та баз відпочинку, до яких вивезли частину населення правобережжя, не гребують просто публікувати фото різноманітної їжі, що отримали ті, хто активно підтримував окупаційний режим та втік з Херсона слідом за російською армією.
Продовження «евакуації» з Херсона вже після його звільнення
Як виявляється, за словами росіян, так звана «евакуація» з правого берега Дніпра на територію рф була настільки необхідна місцевому населенню, що окупанти продовжували вивозити херсонців навіть коли місто вже було під контролем ЗСУ.
Росіяни заявляють, що 11 листопада, коли основні сили їх армії вже втекли з Херсона, їм вдалось «евакуювати» з міста до 1000 осіб. Допомагали окупантам у цьому російські волонтери, співробітники МНС росії та збройні сили рф. Як їм вдалось це зробити у місті, яке ще з ночі 10 листопада фактично контролювалось українськими військовими – незрозуміло.
Росіяни продовжують розповсюджувати наративи про репресії щодо херсонців, котрі підтримували росію. Щоправда, прибічники «русского міра», що нібито втекли з міста вже після його звільнення, розповідають про гоніння не з боку українських силових структур, а з боку патріотично налаштованих херсонців.
Загалом тема «евакуації», незважаючи на звільнення правобережжя Херсонщини, залишається досі актуальною. Фактична депортація мирного населення триває на інших окупованих збройними силами рф територіях регіону, зокрема, у містах Нова Каховка та Каховка.
Обстріли Херсона та звільнених територій Правобережжя
Після звільнення Херсона російські війська почали масовані обстріли міста з протилежного берега Дніпра. При чому, попри беззаперечні докази влучань в основному в житлові будинки та цивільні об’єкти, росіяни продовжують розповідати про «філігранну роботу по скупченнях бійців ЗСУ». Що цікаво, окупанти ще у вересні оголосили Херсонщину частиною рф, тобто, фактично росіяни наразі обстрілюють «територію росії», вбиваючи своїх же громадян, якими вони нібито вважають херсонців.
Не маючи інших виправдань, російські окупанти аргументують «прильоти» по цивільній інфраструктурі перебуванням поруч з місцями влучань української військової техніки. Жодних доказів цьому, звісно, у російських пропагандистів немає.
Паралельно з тим, російські боти у коментарях під публікаціями про обстріли міста намагаються нівелювати звірства збройних сил рф. Аргументують вони свою позицію тим, що «всіх русскіх людей» з Херсона було «евакуйовано», а ті хто залишився в місті – «нацисти» та «бандерівці». За словами херсонських колаборантів, навіть ті містяни, хто радо зустрічали ЗСУ – зовсім не херсонці, а завезені актори із західних областей та Миколаєва. Тому кожна новина про новий обстріл Херсона зустрічається в проросійських джерелах з піднесенням, а читачі цих ресурсів не приховуючи радіють смертям цивільних херсонців.
Гуманітарна підтримка від «освободітєлєй»
Військові рф активно наділяють жителів окупованої частини Херсонщини продуктовими наборами та іншою гуманітарною «допомогою».
Основна ж частина «допомоги» – це або непотріб, або речі, вкрадені з українських складів. Так, російські військові вихвалялись на камери місцевих пропагандистів «подарованими» мешканцям Олешківського дитячого будинку-інтернату речами першої необхідності. Серед презентів окупанти перерахували засоби гігієни, душові кабіни та дезінфікуючі засоби. Ось тільки на частині «подарунків» від росіян ми помітили українські етикетки. Тобто, скоріш за все, туалетний папір та миючі засоби росіяни «експропріювали» у найближчому місцевому магазині.
Ще цікавіша ситуація з інфраструктурними подарунками від росіян. Так, 14 листопада проросійські Телеграм-канали повідомили про урочисте відкриття в одному з сіл Генічеської громади дитячого майданчика. Ось тільки цей майданчик окупанти не побудували з «нуля», а просто перевезли з сусіднього населеного пункту, фактично викравши його, про що самі й повідомили з гордістю. Тож як мінімум частина «допомоги», що надходить від росіян українцям, раніше цими ж росіянами у цих же українців була викрадена.
