Журналісти видань «ІРС-Херсон» та «ІРС-Генічеськ» упродовж грудня 2022 року відловлювали у медіа Півдня і Криму, а також в сторінках у соцмережах дезінформацію, фейки, матеріали із ознаками інформаційних спецоперацій в умовах збройного конфлікту і агресії Росії проти України. Аналіз також охоплював публікації в російських медіа, які стосуються ситуації на тимчасово окупованих РФ територіях українського півдня.
Обстріли Херсона
Обласний центр потерпає від щоденних російських обстрілів увесь грудень, напрямок «прильотів» по цивільних об’єктах визначити просто – лівий берег Дніпра під окупантами. Проте вони заперечують свою причетність до масових артилерійських ударів по житлових кварталах Херсона. За їхніми словами, херсонці обстрілюють самі себе, а вогонь по місту ведеться з околиць Херсона.
Розглянемо для прикладу один з обстрілів, що відбувся 24 грудня, у результаті якого загинуло 11 та поранено близько 60 херсонців. Російські військові відразу ж заперечили свою причетність до цього удару та переклали відповідальність на Збройні Сили України. Телеграм-канали Z-воєкорів одночасно поширили фото «доказу»: на місці обстрілу знайдено «елементи ракети GMLRS з американських систем HIMARS», які стоять на озброєнні в Україні. Як доказ цього росіяни наводять фото з нібито елементами зазначених ракет, що були знайдені на місці обстрілів в Херсоні. Для продукування фейків про обстріл обласного центра з боку ЗСУ, російські пропагандисти використовують фото 2017 року.
У свою чергу, призначений росіянами очільник окупованої частини області Володимир Сальдо, повідомив про те, що центр Херсона був обстріляний з мінометів. Тобто, окупанти навіть не заморочились тим, щоб узгодити з колаборантами свою «офіційну версію».
Схожа ситуація і з влучаннями російської артилерії в будівлю Херсонської обласної військової адміністрації, що також видається за провокацію з боку ЗСУ. «Доказами» слугують припущення щодо форми вирв від вибухів, що нібито вказують на нанесення ударів з околиць Херсона. Проте такі «експертні висновки» працюють лише на тих, хто жодного разу в Херсоні не був. Адже фотодокази та напрямки розльоту осколків снарядів чітко вказують, що обстріли цивільних об’єктів ведуться з лівого берега Дніпра.
Розстріли російськомовних та інші «звірства» ЗСУ
Після звільнення Херсона та правобережжя Дніпра однією з основних тем російської пропаганди є звинувачення ЗСУ у «звірствах» та репресіях на звільнених територіях області. Малюються страшні картини: у Херсоні зараз просто розмова на вулиці російською мовою може стати приводом до арешту та ув’язнення, більше того – російськомовних громадян просто розстрілюють на вулицях. Показовою є історія про власника станції човнів, якого начебто спочатку затримала СБУ, а потім розстріляли українські військові за те, що він допомагав херсонцям евакуюватись на лівий берег Дніпра.
Доказів цих «репресій» та їхніх жертв росіяни не надають, посилаючись на «свої джерела» в українських спецслужбах та серед місцевого населення. Відтак жодної верифікації ці «новини» пройти не можуть – відсутні будь-які факти описуваних подій, дані про їхніх винуватців та постраждалих, докази злочину у вигляді фото чи відео.
Крім Херсона, масові розстріли росіяни анонсували і у звільненому Бериславі. Називалась навіть точна цифра «російськомовних», що мають бути «замордовані нацистами». За інформацією «авторитетних джерел» пропагандистів , співробітники СБУ мали розстріляти у Бериславі до 20 російськомовних, щоб потім звинуватити у їхніх смертях російську сторону. Однак до сьогодні достовірність цієї інформації ніяк не підтверджено – жодних даних про жертв репресій з боку українських військових чи спецслужб, переслідувань за російську мову (якою, зазначимо, послуговуються і багато українських військовиків), жодних фото чи відео доказів злочинів щодо цивільного населення.
Намагання видати за репресії щодо цивільного населення притягнення українськими правоохоронцями до кримінальної відповідальності зрадників і колаборантів беззмістовні за визначенням. Адже є відповідні статті Кримінального кодексу, які порушили конкретні громадяни України, які добровільно співпрацювали із представниками країни-агресора. Принагідно нагадуємо пропагандистам, що збройна агресія – це міжнародний злочин.
Ще одна страшилка російських спецпропагандистів , яку масововано проштовхують для мешканців Херсонщини, буквально списана із російської практики. Лякають, що херсонських чоловіків мобілізують у ЗСУ і погонять на фронт, кидаючи їх у найзапекліші бої без належної підготовки. За словами гауляйтера Сальдо, співробітники українських військкоматів роздають повістки на вулицях, розносять їх по квартирах, а найбільше чоловіків опиняється на фронті після спроби виїхати з міста, адже на українських блокпостах «мобілізують» абсолютно усіх, включно з жінками.
Докази? Відсутні. І знайти їх неможливо, адже ні відповідних рішень про мобілізацію на щойно звільнених територіях, ані конкретних прикладів конкретних людей і задокументованих фактів їхньої примусової мобілізації не існує. Точніше, вони є – але в самій Росії, чиї непідготовлені і не екіпіровані «мобіки» нині удобрюють херсонську землю.
Херсонці хочуть повернутись назад в окупацію
І хто б сумнівався – більшість херсонців, за словами російських пропагандистів, вже зневірились в українській владі та прагнуть повернення окупантів. Адже за росіян «було краще», гуманітарка щедрішою, а трава була зеленіша навіть у грудні.
Пропагандисти переконують, що херсонці масово хочуть назад в окупацію, проте бояться про це відкрито говорити, побоюючись репресій з боку українських спецслужб.
Крім кількох інтерв’ю з херсонськими маргіналами інших доказів прагнення херсонців до складу рф росіяни не надають. Нагадаємо, що після окупації території Херсонщини російськими військами тут відбулись багатотисячні мітинги на підтримку державної цілісності України. Чому зараз місцеве населення не виходить на вулиці обласного центра чи інших великих міст регіону з російськими прапорами – кремлівські пропагандисти не пояснюють.
Повернення правобережжя Херсонщини
Та, звичайно, терпіти такі знущання російським патріотам в Херсоні залишилось недовго, адже, за словами колаборанта Сальдо, росія докладе у 2023 році усіх зусиль для того, щоб знову окупувати правобережжя регіону.
Виведення російської армії з обласного центру та прилеглих територій позиціонується як явище тимчасове, а проросійських херсонців просять ще трішки почекати на «неминуче» звільнення та повернення до міста армії рф. Цікаво, що сальдо є не єдиним колаборантом, котрий напередодні Нового року намагається спрогнозувати подальше розширення російської агресії на підконтрольні ЗСУ території. Так, одночасно із заявами сальдо, схожі наративи просуває і призначений росіянами очільник окупованої частини Запорізької області Євгеній Балицький. Той також мріє про майбутній наступ росіян, наслідком якого має стати окупація міста Запоріжжя.
Повторна окупація правобережжя Херсонської області передбачає форсування Дніпра, що навряд чи закінчиться вдало для російської армії. Така операція потребує концентрації на певній ділянці фронту великого угрупування росіян, що найближчим часом через брак живої сили та техніки здійснити буде неможливо, не кажучи вже про катастрофічні втрати, що стануть наслідком такої авантюри з боку російського командування.
Побудова нового «мегаполісу» на Арабатській Стрілці
Звичайно, росіянам конче необхідно показати активну розбудову економічної сфери та інфраструктури на окупованих територіях Херсонщини, нехай ця «відбудова» і буде лише на папері.
У Генічеському районі окупанти говорять не лише про відновлення вже існуючих населених пунктів, а й обіцяють збудувати тут… ціле нове місто.
Росіяни начебто вже розробляють «план відновлення» курортного міста Генічеськ та Арабатської стрілки, що має стати для Херсонщини «стрибком у майбутнє». Ба більше, за словами росіян, будівництво «нового міста» в Генічеському районі вже розпочалося. Крім житлових комплексів щедро обіцяють збудувати школи, дитячі садки, магазини та всю суміжна інфраструктура. Сальдо вже оголосив про намір обігнати відбудову зруйнованого росіянами Маріуполя.
Фактичних доказів початку будівництва якихось великих об’єктів на окупованому півдні України росіяни не надають. Не чути і про виділення космічних бюджетів на будівництво нового міста на піску Арабатки. І це логічно – адже під час активних військових дій в регіоні реалізація масштабних інфраструктурних проектів виглядає малоймовірною. Росіяни ще на початку окупації Херсонської області обіцяли перетворити територію Генічеського та Скадовського районів на «туристичну перлину», та в результаті курортний сезон-2022 тут так і не розпочався. Натомість усі бази відпочинку, готелі і пансіонати заселили росвардійцями, армійцями та співробітниками спецслужб. Тож і в ситуації з «новим містом» на території Арабатської Стрілки, справа навряд чи піде далі пустих обіцянок, адже в найближчі роки великого потоку туристів тут не очікується, тому зникає і потреба в «новому місті» на території Херсонщини. А якщо окупанти щось і будуватимуть – то для себе і колабораційної адміністрації.
Про атаки ЗСУ на об’єкти інфраструктури Запоріжчини
У грудні окупанти пропагандисти продовжували маніпулювати із ударами ЗСУ по легітимним військовим цілям, зокрема, спрямованим на пошкодження логістичних шляхів поставок озброєння. Пропагандистами такі удари подаються виключно як атаки на цивільні об’єкти інфраструктури і населення.
Приміром, підрив мосту поблизу Мелітополя, що значно погіршив логістику окупантів та зменшив можливості у веденні оборонних дій, інтерпретувалася як атака на цивільну інфраструктуру.
Ресурси холдингу «ЗаМедиа» пишуть, що цей міст нібито «не має стратегічного значення та не є військовим об’єктом», і його підрив спрямований проти мирного населення.
Натомість місцеві українські ЗМІ та посадовці зазначають, що російські військові перевозили через цей міст техніку, боєприпаси, особовий склад, бетонні блоки та протитанкові загородження, а також будівельні матеріали.
Про «обстріли мирного населення»
Російські ресурси повідомляли про атаку ЗСУ на базу відпочинку на виїзді з Мелітополя, що нібито призвело до жертв серед цивільного населення.
,Так званий в.о. губернатора Запорізької області Євген Балицький, зокрема, проголошував, що цілями ЗСУ була нібито громадянська інфраструктура, і через атаку на базу відпочинку постраждали мирні люди, які там вечеряли.
Однак, ці «мирні люди» виявились російськими військовими, які там жили й відпочивали, а того дня ще й святкували день народження гауляйтера. «Мелітопольський міський голова Іван Федоров розповів про втрати окупантів: «Після вечірніх ударів по рашистським базам у Мелітополі надто багато 200-х і 300-х. Місцеві жителі повідомляють: За попередніми підрахунками підсмажилося близько 200 окупантів».
«Налагодження мирного життя»
Російські ресурси поширюють повідомлення про запуск «націоналізованих» заводів і фабрик, акцентуючи, що до приходу російських військ ті «перебували у занепаді».
Наприклад, сайт ЗаМедиа сповіщає про запуск Токмацької швейної фабрики, яку нібито покинули напризволяще українські власники.
Однак така «націоналізація» означає по суті масштабне розграбування українських підприємств та обладнання окупантами, рейдерські захоплення для подальшого використання у своїх цілях.
У Центрі національного спротиву зазначають,що такимидіями «росіяни розв’язують одразу дві задачі: допомога армії завдяки захопленому майну, а також створення пропагандистської картинки щодо повернення регіону до «мирного життя».
Численні факти, як російські окупанти продовжують відбирати у власників підприємства на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, вказує і Центр журналістських розслідувань.
«Черга дійшла до об’єктів легкої промисловості, які окупанти хочуть використовувати для пошиття форменого одягу і текстильних виробів для армії Росії», – зазначає видання.
