Упродовж героїчного протистояння армії російських окупантів Збройні сили України знищили вже понад 5000 одиниць ворожої техніки. Тепер ця техніка стала металобрухтом, який можна використати для відновлення інфраструктури країни, попередньо утилізувавши його. Хто і як цим займатиметься, а також чи можна на цьому заробити – повідомляє Forbes.
Вага всієї знищеної російської техніки станом на 8 квітня, коли були проведені підрахунки Forbes, орієнтовно склала 85 000 т. З неї:
- близько 75 000 т – вуглецева та нержавіюча сталь;
- 2500 т – алюміній;
- 1000 т – мідь;
- понад 360 т титану та магнію;
- а також 10 кг платини, 18 кг золота та 1,2 тонни срібла.
“Для розуміння масштабу: у 2021 році загальна заготівля металобрухту в Україні – 4,1 млн. т. Українські металургійні заводи для виробництва сталі використали 80% цього металобрухту.
Якщо утилізувати всю військову техніку, а метали продати, то можна отримати близько $45 млн. (Згідно з розрахунками Forbes за поточними цінами українських пунктів прийому та ломбардів)”, – зазначає “Forbes”.
- $31 млн. принесе брухт чорних металів;
- $8 млн. – мідь;
- $4 млн. – алюміній;
- $1 млн. – інші кольорові метали;
- $1 млн. – дорогоцінні метали.
Інфографіка: Forbes.
Проте військовий металобрухт не так просто продати, як це може здаватись на перший погляд.
“Військовий брухт має свою специфіку, каже Олександр Шейко, в. о. голови Науково-експертної ради асоціації «УАВтормет». До війни, за його словами, основними джерелами металобрухту були металеві конструкції мостів, будинків, промислового обладнання (75%), побутовий брухт (15%) та відходи виробництва (10%).
Такий брухт збирається, сортується і потім продається металургійним підприємствам. Від постачання брухту в Україні гостро залежать два металургійні підприємства – «Інтерпайп Сталь» та “Дніпроспецсталь”, які мають електроплавильні потужності та працюють виключно з використанням металобрухту, каже Шейко.
Утилізація військового металобрухту, за його словами, є більш складним і трудомістким процесом, що вимагає контролю з боку держави. Наприклад, утилізація та переробка літаків перебуває під контролем СБУ, бо деякі компоненти мають стратегічне значення для оборонної промисловості держави.
Утилізацією стрілецької зброї займається Нацполіція. Металобрухт з-під пістолетів та автоматів – це вуглецева та легована сталь.
Утилізацію боєприпасів та сухопутної військової техніки проводять підприємства Міноборони. Який це має вигляд? Підбитий танк місці обстежують вибухотехніки на наявність вибухівки. Після цього Міноборони перевозить його на свої майданчики, де спеціалісти оборонних підприємств демонтують уцілілі деталі для повторного використання.
Частина танку, що залишилася, сортується за видами металів, які можуть бути продані на відкритих аукціонах або передані оборонним підприємствам. Така модель утилізації військової техніки працювала і до війни, як зазначає президент асоціації «УАВтормет» Володимир Бублей. Це дорогий процес, який зазвичай потребує дотацій з боку держави. У цьому разі йдеться не про заробіток, а про безпеку та поповнення запчастинами української армії.
Навряд чи вдасться заробити і умовному фермеру, який притягнув з поля бою трофейний ЗІЛ. За словами Володимира Бублея, таку техніку найкраще передати військовим. По-перше, вона несе потенційну небезпеку для життя людини, а по-друге, її навряд чи приймуть в пункті прийому металобрухту”, – додає видання “Forbes”.
