Нд. Сер 7th, 2022

Вибори без вибору, або голосування по-херсонськи

Політична проституція”, “пробиття дна”, “сором на всю державу” – це найбільш цензурні реакції херсонців у мережі на проміжні вибори народного депутата України на 184-му виборчому окрузі. Позалаштункові домовленості Офісу президента та херсонських кланів прирекли обласну владу на монополію однієї політичної сили напередодні дня голосування. Прикордонна з окупованим Кримом область опинилась під владою місцевої кишенькової партії з доволі проросійською риторикою її очільників. 

Ця історія бере початок з парламентських виборів 2019 року, коли єдиним народним депутатом-мажоритарником від Херсонщини, який переміг на своєму окрузі не під прапором “Слуг народу”, став  аграрний бізнесмен Ігор Колихаєв.

Однак  вже за рік Колихаєв приймає, на перший погляд, дивне рішення: відмовляється від такого бажаного для політиків манданту нардепа і восени 2020-го балотується на посаду  міського голови Херсона.

Під місцеві вибори Колихаєв обзавівся власною партією, яку купив у нардепа зі “Слуги народу”. У лютому минулого року Всеукраїнське об’єднання «Відродження України» перейменували на Партію Ігоря Колихаєва “Нам тут жити!”.  Під цим партійним брендом Колихаєву вдалося провести до обласної ради 13 однодумців, а номінальний очільник партії – Геннадій Лагута отримав посаду заступника голови. Ще 17 партійців отримали мандати депутатів Херсонської міської ради.

Після херсонського бліц-крігу Колихаєва його місце мажоритарника від Херсонщини залишилось вакантним на цілий рік. Проміжні вибори на цю посаду стали можливими лише 31 жовтня 2021 року. Та “Нам тут жити!” не збирались втрачати контроль над цими територіями, тому вирішили висунути свого кандидата повторно, сподіваючись, що Колихаєв за рік мерства не втратив своєї політичної ваги на периферії. Цим кандидатом і став Геннадій Лагута.

Конкуренцію  Лагуті мав скласти діючий голова Херсонської державної адміністрації Сергій Козир, що представляє в регіоні партію “Слуга народу”. Між цими політиками  і мала розгорнутися боротьба за депутатство, переможцем якої, ймовірніше, мав стати Геннадій Лагута. Аж тут….

Я, Геннадій Лагута, знімаю свою кандидатуру з виборів”, – говорить кандидат від “Нам тут Жити!” 27 жовтня, тобто. за 4 дні до виборів.

 

Приводом для зняття кандидатури Лагутою стало його призначення на посаду Голови ХОДА. Для представлення нового очільника області до Херсона прибув “президентський десант” у складі заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка та одіозного нардепа Давида Арахамії.

Здавалося б, парадоксальна ситуація. Без п’яти хвилин народний депутат, що останні півроку активно “засівав” виборчий  округ пасками і гречкою,  капітулює на користь головного конкурента.

Далі ще цікавіше –  Козира починають вітати з перемогою на виборах, хоча до самих виборів ще майже тиждень

Пан Козир, я вас вітаю. Я думаю, що якщо наші партії висунули єдиного кандидата, то результат виборів – передбачуваний. Я вас вітаю з цим!“ – говорить Давид Арахамія під час презентації Генніадія Лагути головою ХОДА.

“Слуги” охоче пішли на цей обмін. Замість голови проблемного регіону вони у перспективі отримують ще один контрольований голос в Парламенті. Та ще більш вигідною ця політична угода  є для партії “Нам тут жити!”. Разом з міським головою Колихаєвим вони отримують ще й контроль над ОДА.

Саме тому вся верхівка партії Колихаєва брала участь у політичних торгах. Це кадри з київського аеропорту Бориспіль у день підписання указу президента про призначення Лагути. На них мер Херсона, спілкується  з відомим на Півдні України бізнесменом Карлом Стуреном. Згодом до них приєднаєднаеться і Геннадій Лагута.

Звичайно, виникають логічні питання: невже посада голови обласної адміністрації периферійної Херсонщини або крісло очільника провінційного Херсона більш привабливі за посвідчення народних депутатів? Чому політики від “Нам тут жити!” так прагнуть закріпитись у владі дотаційного регіону?

Відповідь проста: і очільники партії Колихаєва, і більшість партійців, що отримали мандати на Херснщині – аграрні бізнесмени, які сформували чималенькі латифундії. Вони легко змінювали партії на користь владної і до останнього чинили спротив відкриттю легального ринку аграрної землі.

Обурені люди і рішенням влади відкрити ринок землі для продажу іноземцям. Аграрії вважають, що в разі продажу земель сільгосппризначення українське село просто зникне.

Єдина мета політичної сили “Партія Ігоря Колихаєва “НАМ ТУТ ЖИТИ!” і моя особиста позиція, що в жодному разі земля не повинна стати об’єктом спекуляції”, – приблизно так під час своєї передвиборчої кампанії пан Лагута маніпулював питанням відкриття ринку землі. І це не дивно, адже позиція його патрона – Ігоря Колихаєва,  який нажив свої статки саме за рахунок агропідприємств, щодо ринку землі відома.

 

“Я проти продажу землі”, – неодноразово завляв пан Колихаєв ще в свою нардепську бутність.

З усього виходить, що президент Зеленський, з призначенням Лагути,  забезпечив владну  монополію на Херсонщині політичній силі, яка виступає проти однієї із найголовніших реформ – відкриття легального ринку аграрної землі, яке може суттєво вдарити по статкам великої частини депутатів від “Нам тут жити!”. Тож варто придивитися до них уважніше.

Не зміг не приєднатись до партії  великих землевласників і фігурант наших розслідувань Альберт Черепаха. Два роки тому він так і не зміг пояснити, звідки в умовах мораторію на продаж землі у нього в декларації з’явилися 1,5 тисячі гектарів. До того, як стати депутатом обласної ради від партії Колихаєва-Лагути,  Черепаха був  депутатом обласної ради від  “Партії Регіонів” та “Європейської солідарності”.

Колегами по агробізнесу є також і переважна більшість інших депутатів обласної ради від “Нам тут жити!”. Юрій Власов має землю поблизу Нової Каховки, Вікторія Гавриленкова очолює кілька сільгосппідприємств, Олександр Гордієнко та Гамлет Овсепян мають фермерські господарства в Бериславському, а Сергій Максименко в Генічеському районах.

Загалом із 13 депутатів Херсонської обласної ради від партії Колихаєва лише троє не мають великих земельних наділів чи не очолюють місцеві сільгосппідприємства.

Тож неважко здогадатись, чому для місцевих агромагнатів краще мати кишенькового голову ОДА, аніж народного депутата у далекому Києві.

Однак у патріотичних сил Херсонщини є ще одне питання до Офісу президента: як можна у прикордонній з окупованим Кримом області дозволити сконцентрувати всю владу у руках однієї, суто регіональної політичної сили, політичні вподобання та заяви представників якої  далекі від державницьких?

Лагута розпочинав свою політичну кар’єру як представник ОПОБлоку, від якого у 2015 році і балотувався до обласної ради. Зі своїми колишніми колегами по ОПОблоку Лагута підтримує тісні зв’язки і дотепер. Наприклад, з Єгором  Устіновим, який  під цим фото 2016 року називає його “однодумцем”, а сам Лагута тут же обіцяє “не підвести команду однодумців”.

На цьому ж фото херсонських ОПОБлоківців ми можемо бачити  Юрія Стельмашенка. Зараз він є  активним партійцем Опозиційної платформи “За життя” і одночасно – правою рукою мера Колихаєва, якій доручено  контролювати ремонт доріг в місті. Окрім того, Стельмашенко – колишній помічник того ж бізнесмена Карла Стурена, разом з яким Лагута та Колихаєв домовлялись зі “Слугами народу”.

Та якщо вам мало сателітів Бойка і Медведчука у херсонській владі – то додамо ще кілька цікавинок.

Після того, як кабінет міського голови Херсона зайняв пан Колихаєв, до його команди почали приєднуватися представники інших херсоньких політичних кланів. Зокрема, великої ваги в оточенні Колихаєва набули прибічники Владислава Мангера – колишнього голови Херсонської обласної ради, який вже третій рік знаходиться під слідством за підозрою в організації вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк.

Знайшлось тут місце і людям з доволі сумнівним минулим, наприклад,  Борису Вейшторту. Він допомагав окупантам організовувати вибори в Керчі, займався бізнесом в окупованому Криму та вихваляв будівництво Керченського мосту.

Після скандалу з виконанням будівельного підряду  чкурнув у Херсон. За інформацією видання МОСТ, Вейшторта призначено менеджером з питань розвитку однієї з комунальних установ Херсона.

Окрім працевлаштування колаборантів, пан Колихаєв і сам іноді грішить сумнівними заявами щодо тимчасово окупованого півострова:

Але ж Крим — це Україна? Я — за економічні відносини. А ви за те, що ми купуємо електрику й газ у Росії? Чому ми купуємо?.. Тому я вважаю, що якщо Крим — це Україна, то в Криму має бути вода… Або тоді продавайте воду, як варіант”, це резонансне інтерв’ю Ігоря  Колихаєва виданню “Чесно”  російська пропаганда використала сповна.

Та в цих заявах, в принципі, немає нічого дивного. Крим до 2014 року був одним з головних ринків збуту продукції херсонських агрохолдингів, тому  відновлення товарних поставок в окупований Крим було б для них вигідним. Сателіти Колихаєва, в першу чергу – бізнесмени. Бізнесмени, яким в управління передали цілу область, на кордонах якої зосереджено російські війська. Переслідуючи свої інтереси, центральна влада фактично створила на Херсонщині територіальну автономію для “Нам тут жити!”, партії, де прослідковуються доволі стійкі проросійські наративи. Втім, у доцільності цих змін самих херсонців не запитали, змінивши голову ХОДА, а що ще безглуздіше – фактично призначивши народного депутата від 184 округу за тиждень до виборів.

З точки зору демократії – це нормальна практика, – говорить в інтерв’ю “IPC–Херсон” представник Комітету виборців України в Херсонській області Дементій Білий, – Ми можемо говорити, що тепер політична партія “Нам тут жити!” отримала повну політичну відповідальність за все, що відбувається, бо вони отримали вплив як в обласній раді, так і в обласній державній адміністрації та ключовому місті області. Тепер у них буде менше перешкод, щоб виконувати свою передвиборчу програму”.

Наступного ж дня після виборів стало відомо, що, за результатами паралельного підрахунку більшості бюлетенів, місце у Верховній Раді очікувано отримав Сергій Козир. Політична  багатоходівка досягнула своєї мети, а всі її дійові особи залишились задоволені обміном, окрім, мабуть, самих виборців. Вони, згідно з явкою у 21%,  відкрито проігнорували ці проміжні вибори.