Пт. Вер 17th, 2021

В Херсоні вкоротила собі віку 59-річна переселенка з Луганщини

У херсонському гуртожитку по вул. Комкова, 76-Б о 19:50 з 4-го поверху вистрибнула переселенка, яка опікувалася 5 дорослими дітьми та сліпим чоловіком. Жінка померла у “швидкій”.

Про це повідомляє UA:Суспільне. посилаючись на мешканця сусіднього будинку Артема Кириченка. 

“Я був у себе в кімнаті, почув крики людей, було ще багато дітей на майданчику, усі злякалися, бо хтось вистрибнув з вікна. Усі не зрозуміли спочатку, що трапилось. Коли підійшли ближче, побачили, що на землі лежала жінка, “- заявив свідок трагедії.

Одразу ж сусіди викликали “швидку допомогу”, тоді ж Артем Кириченко викликав поліцію. Він розповів, що у загиблої Тетяни є сліпий чоловік, разом вони прожили 17 років. Переїхали до Херсона з Луганщини, коли розпочались воєнні дії. Забрали з собою онуків.

За словами чоловіка померлої, жінка отримувала соціальну допомогу, а чоловік – пенсію шахтаря. Він розповів, що останні 4 місяці вона хворіла і скаржилась на біль у голові та спині.

Як повідомлялось раніше, вимушені переселенці з зони ООС та Криму, що у 2017 році отримали в тимчасове користування кімнати в херсонських гуртожитках, бояться ці кімнати втратити. Про це дізнались наші кореспонденти після відвідання їх тимчасових помешкань. Виявилось, що ніяких документів на своє нове житло переселенці не мають, тому хвилюються що в будь-яку хвилину можуть бути звідти виселені.

– Ми живемо тут вже майже три роки,  розповідає пані Оксана, переселенка зі Сходу України та до цього часу не маємо ані херсонської прописки, ані інших документів, які доводили б що ми знайшли собі тут притулок. Ми боїмось, що коли війна рано чи пізно закінчиться, то нас просто звідси виселять на вулицю, бо більше нам жити ніде.
За словами переселенців, наразі їх не лякають не вельми комфортні умови проживання (наприклад, однією електричною плитою користується 20 сімей), адже повертатись їм нікуди.

За словами мера Херсона Володимира Миколаєнка, щоб переселенцям отримати житло від міста зараз, чергу треба було займати наприкінці 80-х років XX ст.